секс туризм

І ось одного вечора я пішов у душ. Кабінки, як не дивно, були зайняті всі, окрім однієї. Я вже збирався зайти і зачинити за собою двері, як тут увійшла Мирослава, оцінила ситуацію, і попросила, щоб я поступився їй чергою. Вона була з розпущеним волоссям у коротенькому халатику. Я сказав, що давай, приймемо душ разом. Вона нічого не відповіла і зайшла до кабінки. Я за нею і зачинив двері, увімкнув теплу воду...

Андрій не був красенем, проте у свої «трохи за 30» він все ще залишався привабливим для жінок. Досить високий, не атлет, але й без пивного животика, з темними, глибоко посадженими проникливими очима. Інтелект таки відбивався на його обличчі, ну або ж йому хотілося в це вірити. Ганна була його повною протилежністю. Гаряча брюнетка, з азіатською зовнішністю. Мініатюрна, з приємною фігуркою, але найголовніше – з ніколи не згасаючим вогником в очах. Здавалося, нічого в її житті не було, та й не могло бути рівно, гладко, за планом. День, що проходив без безумства для неї був порожнім днем, секс той взагалі вважався чимось буденним, на кшалт сніданку, тому Андрія це більш ніж влаштовувало. Вони зустрілися в кафе, побалакали трохи про життя, потім поїхали до нього...

Взявши рушник, і на ходу витираючись я вийшов з ванної, залишивши маму наодинці зі своїми думками. Вийшовши з ванної, я попрямував до дивана. Смак матері залишився на губах, руки все ще відчували м'якість і ніжність її тіла. Зараз я картав себе тільки за те, що так довго тягнув з цим. Два місяці прожити з такою жінкою, і не скористатися нагодою, спробувати її тіло ... Я ідіот. Я не помітив як заснув, чекаючи її з ванної, занадто довго вона там пробула. Прокинувся я від того, що мене трясли за плече. Розплющивши очі, я побачив саму бажану для себе жінку, загорнуту в рушник. Хоча я вже знав, що під ним, та мене все одно сильно хвилював такий вигляд...

Брюнетка взяла мене однією рукою за голову: Не так швидко, красунчику, - повільно сказала Наталя, - ніжніше, ми нікуди не поспішаємо. Її голос заворожував, я відчував, як вона збуджується, водячи пальцями по моїй голові, все щільніше притискаючи до себе. Я прискорювався в голові. Була думка зробити так, щоб вона швидше кінчила, і проникнути в неї самому. Вона вся напружилася й ось ще мить…

Я перегортала стрічку новин в Інстаграмі, як у приват написав якийсь Олег. Повідомлення було таким: «Добрий день. Я - скульптор-початківець і шукаю модель. Ви мені дуже сподобалися, тому хотів би запропонувати Вам співпрацю. Якщо Вам не лякає пропозиція, і Ви готові випробувати щось нове, із задоволенням прийму в офісі. Подальші деталі обговоримо вже під час зустрічі.»...

Джентльмен - хоча вже й не юнак, але дуже доглянутий, стрункий і, я б сказав, стримано моложавий. Та супутниця його - просто як зі сторінок «Плейбоя». Особливо припадали до ока її вкрай апетитні сідниці. Такі округлі, налиті та гладенькі що, здавалося, ніби руки самі тягнуться погладити їх. Купальник на дівчині був вельми умовним, як трусики, так і ліфчик. Складалося враження, що єдине його призначення - зухвало підкреслювати принади молодого спокусливого тіла. А підкреслювати було що, вже повірте мені на слово...

– Доброго дня. – вона мило посміхнулася стюарду, який був один у приміщенні. – У мене проблема. Голова болить, а таблетку ніяку не взяла. – Марія присіла до хлопця – Ви не можете мені допомогти? Чоловік не встиг нічого сказати, як відчув, що дівчина щільно притулилася до його плеча. Незнайомка подалася трохи вперед, і її цицьки м’яко обняли руку стюарда. Він посміхнувся. Дівчина наполегливо терлася грудьми, а вільною рукою акуратно гладила чоловіка по стегну, повільно просуваючись до солодкого місця. Легенько торкнувшись до нього, Мар'яна відчула твердий горбок...

З цими словами вона повернулася до мене й обійняла. Стало набагато тепліше. Ми відчували дихання один одного. А незручні дотики переставали бути незручними. Вони ставали все сміливішими. Вона гладила мене по спині, я її по волоссю. І ми, звісно, злилися у ніжному поцілунку. Я почав трохи бешкетувати руками, підбираючись під її термобілизну. Поступово я дістався до її грудей, стискаючи їх міцніше. Від цього ставало трохи спекотніше. А потім вона теж почала бешкетувати руками – і тоді вже зовсім розігрілася. Я зняв із неї термобілизну. Під нею не було нічого, крім трусиків. Вона зняла з мене мою білизну, і нам більше не було холодно...

Мій літак зазнав аварії на острові. Я не міг визначити координати, бо на карті цього острова навіть не було. Стояв спекотний літній день. Я намагався полагодити радіо, але спершу треба було щось перекусити. Їжі з собою не було (я ж не планував аварію, вона сама так вийшла). Довго шукати не довелося – у гущавині джунглів я почув гул барабанів. Обережно розвівши листя, я побачив дивний кам’яний вівтар, схожий на фалос...

Гаряче південне сонце приємно пестило ніжну шкіру Варі, що лежала на шезлонгу. Відчуваючи ці дотики, вона посміхнулась і крізь темні окуляри подивилась на хвилі, що набігали на золотистий пісок. Трохи далі біліли кілька вітрил яхт, а на самому обрії повільно плив величезний лайнер. Ця чудова картина просто заворожувала своєю безтурботністю і ніби виривала дівчину з реальності. Але ось вона почула збоку знайоме бурчання і, повернувши голову, зупинила погляд на чоловікові, що лежав на сусідньому шезлонгу...

- Краса! Таку красу і ні кому не показувати? - я з єхидною посмішкою підозріло подивився дружині в очі. - Приставали- те турки спробуйте? - Та там навіть до бабок сімдесятирічних пристають, - Марина опустила полу халатика, узяла крем для тіла, підсіла до мене на край ліжка і стала намазувати свої витончені ніжки. - Ти що, ревнуєш? Сам же мене одну направив на курорт, сам дозволив побалуватися, якщо дуже захочу, а тепер обурюєшся? - Так, все-таки означає було чогось? А ну розповідай! - Ну-ну, разок може і було, - Марина підхопила гру і стала, розтягуючи слова, зображувати загадку. - А може і не було...

Чи доводилося тобі коли-небудь в житті милуватися вечірнім заходом, сидячи на березі моря? Сонце, що гріло цілий день узбережжя, виконавши свою денну роботу, заходить за горизонт, повільно опускаючись у води моря. Хвилі неквапливо з легкістю і грацією омивають піски "дикого" узбережжя. Дикого. Тут рідко з'являються люди. Природа тут як і раніше зберігає в собі невинну, не пошкоджену красу, не зворушену людиною. Але ця первісна дика, не покірна людям краса порушується. Її порушує, поява на пляжі двох молодих людей. Чоловіки і жінки. Так, саме чоловіки і жінки...

В цей час Андрій потягнув за гумку трусиків, приспускаючи їх і оголяючи мій лобок покритий кучерявими волосками. Він погладив мені лобок, потім потягнув трусики далі і залишив їх в районі моїх колін. Все далі терпіти це не було сил, і я розплющила очі і прибрала його руку: - Андрій! Що Ви робите?!! Несподівано він накрив мій рот своїми губами і почав цілувати, його мова проникла мені в рот, і там почав ворушитися, а його рука проникла мені між ніг, і він пальцями стиснув мені клітор і став його масажувати. Я намагалася вириватися, мукала, махала ногами, але Андрій міцно мене тримав і продовжував пестити і цілувати. У голові у мене усе раптом змішалося - "Як він може у нього ж дружина поруч"?. А в цей час я відчула, як чиїсь ніжні губи упіймали мій сосок і стали смоктати його. "Хто, ну хто ж це може бути, невже Юля? Та точно це вона"! - думки безладно кидалися в моїй голові. - "Ну, все-таки як же приємно він цілується і пестить там, та і Юлины ласки такі ніжні

Я зайшов у двір, спробував відкрити двері невеликого однокімнатного флігеля, але вона виявилася на замку, зате двері в будинок виявилася незакритих. Кругом було так тихо і тепло, що не хотілося залишати двір. Це був мій будинок, пов'язаний зі спогадами про світле юнацтві. «Невже, спозаранку в городі копається?» - подумав я і тихо, навшпиньках, увійшов до передпокою. З щілини прочинених дверей в спальню струменів слабке світло нічника і чувся якийсь дивний розмірений скрип ліжкових пружин. Я заглянув і скам'янів. Моя тихоня і скромниця улюблена мною і всіма вчителями школи матуся лежала абсолютно голою на спині, а між її ніг жваво танцювали чорняві сідниці ...

Сталося це спекотним червневим днем минулого літа. День, який, на жаль, не повернути, але який надовго залишився у моїй пам'яті. Спогади про нього розбурхують мою свідомість досі, від чого і стає тепло і волого між ніг. Перш ніж перейти до основного оповідання, розповім трохи про себе, тому що мова в оповіданні піде саме про мене. Так ось, мене звати Анна, мені 25, вже шість років я одружена. Живемо щасливо, маємо шестирічну доньку Юлію. З чоловіком у нас стосунки прекрасні, любимо одне одного, але й шанс «покрутити попою» я намагаюся ніколи не втрачати. Ну, така вже я є! Не судіть суворо!...